Багато українців приїжджає до Вроцлава, не вірячи, що в себе на батьківщині вони можуть створити належний рівень життя для себе та своїх рідних. Я б хотів, щоб Вроцлав був містом, що дає можливість повірити, що їх мрії цілком реальні та можуть збуватися – говорить Jacek Sutryk, новий президент Вроцлава.

Ольга Хребор: – В грудні 2017 року, коли виходив перший номер газети “Привіт”, колега з редакції брав інтерв’ю у колишнього президента міста – Рафала Дуткевича. В розмові, екс-президент сказав, що хоче, аби українці у Вроцлаві почували себе, як вдома. Ми подумали, що варто представити вроцлавським українцям новообраного президента. Чи хотіли б Ви якось особливо привітатися з українською спільнотою?
Jacek Sutryk: – Чесно кажучи, я не знаю чи мушу вітатися якось по-особливому. Чого я хотів би – так само, як і згаданий Вами мій попередник Рафал Дуткевич – це щоб українську спільноту не сприймали по-особливому, а так само, як інших мешканців Вроцлава. Я неодноразово наголошував про це під час виборчої кампанії і глибоко в це вірю: кожен, хто хоче будувати Вроцлав, брати участь в його створенні, має відчувати себе тут, як вдома. Я розумію, що більшість з вас є в такій собі “дорозі”. Частина перебуває у нас тимчасово, в очікуванні на те, що ситуація в Україні заспокоїться, але незалежно від цього, саме тут і зараз Вроцлав є вашою домівкою. Вас раді в ньому бачити, але на вас лежить також і відповідальність за нього. В свою чергу і Вроцлав піклуватиметься про Вас, як і про інших жителів міста. Як новий президент міста, я про це подбаю.

Під час кампанії Ви наголошували на тому, що Вроцлав це відкрите місто, де є місце для кожного і органи місцевого самоврядування будуть відповідно реагувати на різного роду прояви нетолерантності. Що в практиці це означає для середньостатистичного українця?
– Я вважаю, що піклування про безпеку кожного мешканця міста є обов’язком влади. В цьому контексті я не хочу виокремлювати нетолерантне ставлення по відношенню до українця чи іншої нації. Для мене це завжди буде проявом нетолерантності, по відношенню до мешканця міста. Я сприймав і буду сприймати такі прояви дуже особисто. Приймаючи пост президента міста, я символічно прийняв відповідальність за місто та ціле його населення. Як корінних жителів Вроцлава, так і тих, що приїхали до нього з метою знайти роботу, безпечний притулок, чи місце нового життєвого старту. Я не поділяю їх на групи.
Ми вводимо у Вроцлаві постанови Стратегії Міжнародного Діалогу і будемо навчати толерантності в школах, тобто просто того, як поводитися по відношенню до іншої людини. Це довготривалий план. Для збільшення відчуття безпеки вроцлав’ян та вроцлав’янок, без поділу на країну походження чи власні погляди, збільшимо ставку для працівників муніципальної поліції та їх відповідне навчання. Я також не збираюсь припиняти писати апеляції до парламенту про зміну права та зміцнення міських гарнізонів поліції. Значний вплив йде з боку влади на рівні країни та їх позицій. Те, як вони налаштовують мешканців та те, як реагують на прояви негативу.

Наші приятелі з України, після приїзду одразу цікавляться формальною стороною перебування: прописка, дозвіл на тимчасове перебування, номер PESEL і, звісно, дозвіл на роботу. Ті, що недавно приїхали, не завжди розуміють різницю між Воєводським управлінням та Міською Радою. В чому може міське самоврядування допомогти іноземцю і куди піти, якщо справи в управлінні “не йдуть гладко”?
В якомусь сенсі, ми стараємось допомагати одразу. Близько співпрацюємо з фундаціями та організаціями, що підтримують українську спільноту. Робимо інформаційні публікації українською мовою, зокрема на сайті міста wroclaw.pl. Хочемо також підтримати відповідними майстер-класами працівників управління, аби вони могли у відповідний спосіб допомогти новоприбулим. Воєводське управління, як Ви вже знаєте, є поза межами впливу міста, але раніше згаданий Рафал Дуткевич апелював до Воєводи про відповідні заходи, пов’язані з великою кількістю українців, що приїжджають до Вроцлава і взагалі до Нижньої Сілезії.
Охоче долучуся до приготування та розповсюдження “вроцлавської дорожньої карти” – простої односторінної інструкції з інформацією про те в якій послідовності що і де можна залагодити у Вроцлаві. Думаю, що в це може заангажуватися також Воєводське самоврядування.

У Вроцлаві вже багато чого відбулося: підготовлено Стратегію Міжнародного Діалогу, призначено уповноваженого до справ українців, в MPK можна користуватися білетоматами українською мовою, впроваджено також українську версію сайту міста wroclaw.pl. Які з ініціатив попередника Ви плануєте продовжувати? Які Ви маєте власні ідеї на зацікавлення українців, щоб обирали Вроцлав як місце для постійного проживання?
– Всі ініціативи, які Ви перерахували, я буду продовжувати або втілювати в ще більшій мірі. Передусім я хотів би подбати про таку атмосферу життя в місті – і не йдеться тільки про підвищення якості повітря – щоб нікого не потрібно було переконувати залишатися жити у Вроцлаві. Зараз багато хто приїжджає до Вроцлава без віри в те, що в себе на батьківщині вони можуть створити такий самий рівень життя для себе та своїх рідних. Я б хотів, щоб Вроцлав був містом, що дає можливість повірити, що їх мрії цілком реальні та можуть збуватися. Я не можу втілити цього самотужки. Це складний процес. Обсяг діяльності міста, відкритості мешканців Вроцлава, нових місць роботи, інтегруючих населення програм, реалізованих поза державними організаціями. Я хочу, щоб місто займалось координуванням цих завдань та переконало всіх жителів знову повірити і почати мріяти. Мріяти про себе та майбутнє своїх близьких у Вроцлаві.

Ви їздите на роботу на велосипеді, часто зустрічаєтесь з людьми і розмовляєте з ними прямо в скверах чи на площах. Чи це анонс мера на більш вільний “протокол”?
– Я навіть не знав, що існує якийсь протокол. Я не раз говорив, що хочу змінювати Вроцлав там, де є така необхідність, але не хочу змінювати себе, пристосовуючись до чітких рамок.
Напевно не в контексті того, що зробило мене таким, яким я є. Мене сформували розмови з мешканцями, присутність серед них, з ними та їхніми проблемами. Швидка допомога в простих речах. Поїздка на велосипеді це теж свого роду відпочинок і я тішуся, що можу так відпочити перед або після роботи. Щоправда взимку буду їздити менше – взамін частіше бігаю.
Про ці розмови з жителями додам ще одну річ – саме вони насправді мене змінюють, вчать місту. Тому… змінився президент міста. Правління буде таке ж, як і він сам. Тож нехай мешканці Вроцлава змінюють мене як свого президента, як робили це раніше зі своїм кандидатом, а перед тим – з директором відділу до справ громадськості.

Хотіла б попросити Вас на секунду відмежуватись від “Партії Вроцлав” і уявити собі, що Ви знаходитесь в “Партії Польща” і маєте вплив на долю мігрантів та української меншини з перспективи цілої країни. Які постулати Ви би включили в гіпотетичній програмі “Партії Польща”, щоб заохотити українських виборців голосувати, якби, звісно, в них було таке право?
– І бачите, повертаємося до одного з Ваших перших питань. Я не хочу переконувати українських виборців якимось особливим чином до яких-небудь дій. Хочу говорити, неважливо чи про Вроцлав, чи про Польщу, як про місце для всіх. Ми маємо чудову традицію Польщі, яка була домівкою для багатьох культур, прекрасну традицію Вроцлава, міста багатьох народів. Те, в чому мешканці – неважливо поляки, українці чи якісь інші – мають переконатися, це в тому, що простір, в якому вони живуть це їх місце і вони за нього спільно відповідають.
В Європі, як і в Польщі, ми боремося з кризою демократії. І це, осмілюсь сказати, вина політиків. Люди втрачають віру, що від них щось залежить. Мусимо – а в моєму випадку хочу сказати, що мушу – повернути віру, що наш голос, наша думка має сенс. Що варто ангажуватися. Що наше місце для життя буде таким, яким ми його робимо. Що все це – наша спільна справа.

В рамках співпраці партнерських міст Вроцлава і Львова, в 2001–2009 роках Відділ До Справ Громадськості реалізував за посередництвом Фонду Кшижова партнерську програму співпраці неурядових організацій з Вроцлава і Львова, що полягала в тому, щоб поділитися досвідом в галузі найкращих практик в секторі громадськості. В 2016 році, в рамках Європейської Столиці Культури ми умовно віддали на місяць цей титул місту Львів, гостюючи в себе митців та менеджерів з цілої України. Чи плануєте Ви продовжувати такого роду співпрацю міст?
– Я великий прихильник активної співпраці між партнерськими містами. Якби вона існувала тільки на папері, то який був би сенс? В нас є добра, прекрасна традиція співпраці зі Львовом. Я хочу її підтримувати. Думаю, що моє правління не буде правлінням великих подорожей, але хотів би, щоб воно було правлінням мудрої та активної співпраці. Як Ви знаєте, справи громадськості для мене дуже близькі. Думаю, що відділи міста відповідальні за співпрацю між партнерськими містами будуть шукати тут нові ниточки для будування співпраці. Ми поділимося нашим, вроцлавським досвідом, охоче навчимося чогось від Львова та інших міст. Нам цей досвід потрібен хоча б для того, щоб краще зрозуміти потреби української спільноти, що живе у Вроцлаві.
Свій перший дзвінок до партнерського міста, як президент Вроцлава, я виконав до мера Львова. Не могло бути інакше. Знаю, що ситуація в Україні стала важчою. Ескалація конфлікту мене дуже засмучує. Вроцлав хоче бути поруч зі своїми партнерами навіть у важкі моменти.

Майже кожен мешканець Вроцлава має якусь східну історію в родині. Ви також?
– Вроцлав це взагалі місто з сильним корінням на території теперішньої України. Оссолінеум, чи Вроцлавський Університет, тобто осередки культури і науки, що розташувались у Вроцлаві, потрапили до нас власне зі Львова – сьогодні, як ми вже сказали, нашого партнерського міста. Моя родина вписується в цю категорію, адже моя бабуся походить з Поділля, Бучацького району, Тернопільської області.

А чи бували Ви в Україні? Яке місто або регіон для Вас найближчі і чому?
– Бував, звісно, з різних причин – не тільки Євро 2012. Чи міг би сказати, що для мене найближче? Україна, як і Польща, має прекрасну душу. Я маю на увазі щось колективне, що створює невимовний клімат людської доброзичливості, вигляд місць, організацію простору, історію… особливо близьку та спільну, хоч і місцями важку, між нашими народами. Вроцлав і Львів мають багато спільного. І певно по цій причині Львів мені найближчий. Не хотів би все ж образити інші місцевості. Є щось, що впливає на те, що мені там добре. Сподіваюся, що подібне відчуває і український народ, що прибуває до Вроцлава чи Нижньої Сілезії.
Вела розмову: Ольга Хребор